ДУХОВНА ПРАКТИКА
Життя, смерть і дорога між ними. Те, що підтримує мене у професії
Живу між світами
Коли в нашому світі народжується дитина — ми святкуємо. Коли помирає людина — сумуємо. Кабір, індійський містик XV століття, написав рядок, над яким я міркую багато років: коли ти народився — ти плакав, а світ радів; коли помреш — світ плакатиме, а ти радітимеш. Якщо ми зустрічаємо немовля — десь в інших світах цю душу, можливо, щойно провели в дорогу. А коли людина вмирає тут — там її, можливо, в цей момент зустрічають з радістю.
У моїй роботі багато важких випадків, де життя і смерть йдуть поруч, де люди стоять на порозі глибоких сенсових криз. Тому баланс чорного і білого — як на світлинах, які я роблю під час подорожей — мене дуже цікавить.
Розглядаю цю тему через читання Данте, індійську філософію, мандрівки до Індії та Непалу, паломницькі місця Європи. Через медитативну практику і тишу, яку шукаю у храмах.
Читаю Данте
Данте Аліг’єрі — італійський поет XIV століття. Його «Божественна комедія» — історія мандрівки крізь потойбічні світи: спершу вниз, на саме дно, потім угору — до світла. Три частини: Пекло, Чистилище, Рай.
У цьому тексті мене чіпляють три речі.
Лід. Пекло має дев’ять кіл, які спускаються вглиб, як лійка. У самому центрі, на дні — не вогонь, а лід. Люцифер замерзлий у льоду. Не гарячі емоції, а заціпеніння. Цей образ я упізнаю одразу. Найглибше пекло — не коли болить. А коли всередині психічна смерть.
Вихід через дно. Щоб вийти з пекла, Данте мусить пройти крізь саме дно — крізь тіло замерзлого Люцифера. Вихід там само, де було найстрашніше. Я часто думаю про це у терапії: зцілення полягає в тому, щоб мати поруч когось, хто витримає бути з тобою разом. Як Вергілій з Данте.
Зорі. Усі три частини «Комедії» закінчуються одним і тим самим словом: «зорі». Темрява — лише проміжна станція. Не фінал.
Міркую про психотерапію
1
Духовна практика і клінічна робота — не дві окремі сфери
Це два способи стояти поруч із людиною на порозі, коли вона народжується в оновлену себе.
2
Темрява — проміжна станція, не фінал
Клінічне спостереження: люди здатні вийти з темряви. Не всі і не однаково, але можуть.
3
Терапія — це не повернення до “норми”
Важливіше повільно відновлювати здатність відчувати, обирати і витримувати власне життя.
4
Найглибше пекло не там, де болить
Психічна смерть страшніша за психічний біль, бо біль ще тримає зв’язок із життям.
5
Війна — це не подія, а тривалість
Вона не закінчується підписанням документів. Вона може жити у психіці кількох поколінь.
6
Травма не зникає зі смертю того, хто її пережив
Она передается дальше — в сценариях, ролях, телесных симптомах. Терапия делает эту передачу видимой.
Фільмую світ навколо
тут потрібна галерея
