Телеграм-канал «Психотравма війни» — про ментальне здоров’я під час і після війни — моя центральна комунікаційна платформа
Цей авторський блог я веду з Києва, де війна є частиною щоденної реальності. Моєї, моїх клієнтів, колег і читачів. У каналі зустрічаються клінічний досвід, психоаналітичне мислення, військова і трансгенераційна психологія, сучасні дослідження та звичайне людське життя.
Це простір, у якому можна не лише дізнатися, що відбувається з психікою, а й упізнати власний досвід, знайти для нього слова та не залишитися з ним наодинці.
Для кого цей канал
Для тих, хто живе всередині війни та намагається зрозуміти, що з ним відбувається. Для військових, ветеранів і їхніх близьких. Для психологів, психотерапевтів, психіатрів та інших фахівців у сфері ментального здоров’я. Для тих, кому потрібна точна, чесна й людяна розмова про психіку.
Про що я пишу
Психіка під час війни
Про те, як ми живемо під тривалою загрозою, прокидаємося від вибухів і вранці повертаємося до роботи.
Що відбувається зі сном, пам’яттю, тілом, увагою та відчуттям часу. Звідки беруться виснаження, заціпеніння, гіпертонус і дивне роздвоєння між нічною небезпекою та денною рутиною.
Не все, що болить під час війни, є розладом. Але не все варто терпіти.
Клінічна психологія і психотерапія
Про ПТСР, тривожні й депресивні розлади, втрати, травматичну пам’ять, особистісну організацію, прив’язаність, захисні механізми та копінги.
Пишу про те, як психологічні явища виглядають у кабінеті, а не лише в підручнику: про терапевтичні стосунки, межі, контрперенос, діагностику і складні клінічні рішення.
У рубриці «Інсайти інтервізій» — професійні рефлексії та мікроспостереження, що виникають під час розборів складних випадків із колегами.
Військовий досвід
Про бойовий стрес, моральну травму, поранення, демобілізацію, повернення до цивільного життя та досвід родин військових.
У рубриках «Військовий говорить» і «Військовий малює» з’являються голоси, тексти та роботи військових і ветеранів — і клінічні роздуми про те, що іноді неможливо передати звичайною мовою.
Це спроба не говорити замість військових, а почути й засвідчити їхній досвід.
Трансгенераційна травма і резильєнтність
Про те, як досвід попередніх поколінь продовжує жити у сімейних правилах, мовчанні, страхах, способах виживання та уявленнях про себе.
Голодомор, репресії, радянська система, війни, вимушені переміщення і втрати — але також родинна витривалість, приналежність, цінності та здатність пристосовуватися.
Розповідаю про дослідження трансгенераційного досвіду, українську адаптацію HITT-Q та авторську модель «Ландшафт- Човен-Людина».
Наука, яка повертається у практику
Про нові дослідження, книжки й статті з психології, психоаналізу, нейробіології та психотерапії. Людською мовою, але без примітивного спрощення.
Пишу про власні дослідження, аспірантуру, наукові дискусії та про те, як дані й теорії змінюють клінічне бачення конкретної людини.
Не тільки готові висновки, а й саме мислення в процесі: сумніви, пошуки, суперечності та нові ідеї.
Життя, яке триває
Про Київ, людей, тварин, каву, кіно, мистецтво, фотографії, професійні враження, читачів каналу і гумор, без якого деякі речі неможливо витримати.
Психічне здоров’я під час війни – це здатність залишатися живою людиною: помічати, думати, відчувати, сміятися, прив’язуватися і відповідати світові.
На каналі нема швидких порад
Я не обіцяю навчити не тривожитися посеред повітряної тривоги. Не пояснюю війну однією теорією і не зводжу складний людський досвід до “п’яти кроків”. Я намагаюся дивитися на нього чесно, тобто клінічно, науково й по-людськи. Іноді серйозно. Іноді з гумором. Але завжди з повагою до реальності, у якій ми живемо.
Якщо вам важливо розуміти не лише діагноз, а й людину, яка живе всередині історії – приєднуйтеся.